Вшанування пам’яті загиблим в Бабиному Яру.

Члени Української спілки в’язнів – жертв нацизму 3 листопада 2011 року вшанували пам’ять загиблим в Бабиному Яру.

Члени Української спілки в’язнів – жертв нацизму 3 жовтня 2011 року вшанували пам’ять загиблим в Бабиному Яру.

70-річчя трагедії Бабиного Яру є нагодою не тільки згадати жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, виховувати молодь на прикладах взаємоповаги між народами, духовного подвигу заради рятування життя людей.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Пам’ять Бабиного яру увійшла до світової історії як один із символів масових злодіянь нацистів проти людства під час Другої світової війни. Вже довгі десятиліття по війні триває осмислення масштабів цієї трагедії і спроби з максимальною точністю та достовірністю відновити всі деталі, пов’язані з нею.
За три роки німецької окупації Києва Бабин яр став колосальною за масштабами братською могилою понад ста тисяч людей. Вони були різними за національною приналежністю – українці, євреї, росіяни, поляки, цигани, білоруси та багато інших. Вони мали різні політичні погляди. Але одна страшна доля поєднала їх у цьому місті. Тут покоїться прах Олени Теліги та Михайла Теліги, Івана Ірлявського, Івана Рогача та інших українських патріотів, які були знищені за те, що були українськими патріотами-націоналістами, що змагалися за незалежну українську державу. Тут покоїться прах євреїв, яких знищували за те, що вони були євреями. Тут покоїться прах військовополонених, яких знищили за те, що вони були військовополоненими. Тут покоїться прах просто киян, замордованих за те, що вони були киянами..

Масові розстріли у Бабиному Ярі

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв
Масові розстріли у Бабиному Ярі та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Ярі розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відома українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.
У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.