Відкриття меморіальної дошки Таісії Тонконог

Встреча членов Никопольской организации УСУЖН со школьниками и мэром С.В.Старуном

24 квітня в м. Новомосковськ була відкрита меморіальна дошка Таїсії Тонконог, члену керівної трійки Лейпцігського інтернаціонального антифашистського комітету Опору.
Тая Тонконог народилась в м. Павлоград 7 липня 1922 року в сім’ї військового лікаря. Дуже рано залишилась без батька, виховувала її мама, провідниця поїздів далекого слідування.
Перед війною дівчина закінчила Запорізьке педучилище і потрапила на роботу вчителькою німецької мови в Новомосковський педагогічний інститут. Тут вийшла заміж і по невідомих причинах перейшла працювати в державний архів міста.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Коли почалась війна мама дівчинки була тяжко поранена під час обстрілу поїзда, тому Тая не змогла евакуюватися вчасно. До 1942 року Тая і її сестра Інна переховувались з мамою на Воронів ці. Та все таки обидві дівчата потрапили до рук гітлерівців і були примусово вивезені в робочі табори м. Лейпціга. Тая стала працювати в таборі перекладачем, допомагала в’язням в конфліктних ситуаціях, але весь час шукала зв’язків з антифашистським підпіллям.
Підпілля в Лейпцизі існувало в той час, німецькі комуністи теж шукали зв’язків з в’язнями таборів, щоб створити сильну антифашистську організацію, яка стане в певний час на допомогу Червоній Армії.
Німецький комуніст Макс Хауке і радянський офіцер Микола Румянцев зустрілись і це стало початком їх підпільної боротьби проти фашизму.
Німецькі комуністи-антифашисти і радянські військовополонені створили інтернаціональний антифашистський комітет, який почав створювати в кожному таборі окремі антифашистські групи. В керівну трійку комітету входили Микола Румянцев /Гатчино/, Борис Лосинський /Павлоградський р-н/, Тая Тонконог /м. Павлоград/. Комітет працював майже рік: слухали радіо, друкували листівки і розповсюджували по інших таборах, цим займалися подруги Таї – Тетяна Коверя, Ганна Баля, дружина М. Румянцева – Юлія, Олексій Ружинський, Дмитро Мороз, Павло Гребенюк та багато інших в’язнів. Підпілля нараховувало до 300 чоловік, вони були поділені на групи по 7 чоловік, кожна група мала свого керівника.
Підпілля ставило завдання вести активну визвольну боротьбу всередині Німеччини. В кінці травня 1944 року фашистам удалось знайти листівки Інтернаціонального комітету. В таборах почались масові облави та обшуки. 31 травня керівний склад підпілля був заарештований. Гестапо вимагало від радянських підпільників, щоб вони назвали імена і адреси німецьких антифашистів. Та ніхто не видав їх, М. Румянцев, Б. Лосинський, Т. Тонконог були по звірячому катовані в гестапо. В середині липня були арештовані керівники низових груп підпільників. 2 серпня 1944 року їх усіх відправили в концтабір Освенцім.
Основну групу із 19 чоловік на чолі з М. Румянцевим, Б. Лосинським і Таєю Тонконог було по звірячому вбито і спалено в крематорії. Наші земляки – це Павло Гребенюк із Новомосковська та Тетяна Коверя із Павлоградського району врятувалися і повернулись додому, де і проживають донині.
Син Максиміліана Хауке Карл проживає в Німеччині, свою доньку він назвав Таєю в честь жінки, яка віддала своє життя за свободу від фашизму на всій планеті.
В м. Лейпциг ще в 50-60 роки минулого століття при музеї робітничого руху була відкрита пам’ятна Стелла радянським підпільникам – керівній трійці інтернаціонального антифашистського комітету М. Румянцеву, Б. Лосинському, Т. Тонконог.

Відкриття меморіальної дошки Таісії Тонконог

В м. Новомосковськ в 1976 році нова вулиця на ж/м Кулебівка була названа на честь Таї Тонконог. Школа № 12, що знаходиться неподалік вулиці теж носить ім’я Таї Тонконог, кращий учень школи щороку до 9 травня отримує стипендію ім.. Таї Тонконог. А тепер на вулиці з’явилася меморіальна дошка з якої дивиться строга молода жінка з задумливим поглядом.
Голова обласної організації колишніх в’язнів концтаборів Микола Іванович Восьмерик в своєму виступі сказав: «Країна повинна знати героїв, що віддали своє життя за мир і спокій на землі…, а ми клянемося не забувати, якою ціною завойовано цей мир».