27 січня членами Київського відділення УСВЖН, в рамках проекту «Стимул заради життя», проведено захід в Палаці ветеранів ВВВ, присвячений Дню звільнення в’язнів коцтабору «Аушвіц -Біркенау», а також Дню пам’яті жертв Голокосту.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
На заході були присутні: заступник Голови Української спілки в’язнів-жертв нацизму В.І. Мартиш та Голова Київського відділення УСВЖН М.М. Велько та члени Київського відділення — колишні в’язні і волонтери.
Захід відкрила керівник проекту Л.Суняєва.
Зі смутком в душі, зі сльозами на очах, завмерли присутні , слухаючи «Бухенвальдський сполох», вшановуючи пам’ять сотень тисяч закатованих та спалених в концтаборі «Освенцім». Хвилина мовчання…
З історичних даних — «Освенцім-Бзежинка» – комплекс німецьких концтаборів, було розташовано в 1940-1945 роках на півдні Польщі, біля міста Освенцім в 60 км від м. Кракова. Після того, як в 1939 році цей район Польщі був окупований німецькими військами, «Освенцім» переіменували в «Аушвіц».
Біля 1 300 000 осіб, з яких 1 100 000 були євреї, замордовано та знищено в концтаборі.
На території цього концтабору в 1947 році було створено музей, який включено в список всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Музейний комплекс складається з 3-х таборів: «Аушвіц 1», «Аушвіц 2», «Аушвіц 3». Першим концтабором в Освенцімі став «Аушвіц 1», який згодом перетворено в адміністративний центр всього комплексу. Людей з навколишніх вулиць та селищ відселяли і табір розширювався… Перша група в’язнів , в складі 6 728 польських політв’язнів, прибула в концтабір 14 липня 1940 року.
Перше випробовування травлення газом «ЦИКЛОН Б» було проведено 3 вересня 1941 року за наказом заступника — коменданта концтабору, в результаті чого загинуло біля 600 радянських військовополонених та 250 в’язнів. З цього часу один з бункерів був реконструйований в газову камеру та крематорій. Камера діяла з 1941 по 1942 рік, а потім її було переобладнано в бомбосховище СС. З 1940 по 1945 роки в комплексі «Освенцім» були приписані до фабрик смерті біля 405 тисяч в’язнів, з яких 34 000 померли від хвороб, або були страчені. Концтабор «Освенцім» частково, обслуговувався в’язнями, яких вбивали і замінювали новими. За всіма слідкували біля 6000 службовців СС.
В зв’язку з наближенням радянських військ, адміністрація «Освенціма» почала евакуацію в’язнів в табори, розташовані на території Німеччини.
25 січня есесівці підпалили 35 бараків – складів, які були повні речей, відібраних у євреїв. Коли 27 січня радянські війська зайняли «Освенцім», вони знайшли там 7,5 тисяч в’язнів, що вижили. Із 16 000 радянських військовополонених вижило лише 96 осіб.
В 1996 році уряд Німеччини оголосив 27 січня День визволення «Освенціма» офіційним Днем пам’яті жертв Голокосту. Вперше цей день відзначали в усьому світі 2006 році.
З глибоким сумом, зі сльозами на очах, жертви нацизму та гості, присутні на заході, слухали жахливі спогади безпосередніх в’язнів концтабору СтрижковоЇ Г.М та Данилової Г М., … табору, який понівечив їх дитинство та залишив глибоку рану страшних спогадів на все життя.
З великою увагою присутні слухали виступи В.І Мартиша і М.М.Велько, які, підсумовуючи проведене зібрання, побажали всім присутнім міцного здоров’я та плодотворної праці на користь Української спілки в’язнів-жертв нацизму.
Л.Суняєва.