27 січня 2015 року міжнародна спільнота відзначала 70-у річницю звільнення одного з найстрашніших фашистських концтаборів – Аушвіц-Біркенау і вшановувала пам’ять жертв Голокосту.
У цей день до меморіального комплексу, розташованого на місці колишньої «фабрики смерті» в польському місті Освенцім, прибули дивом уцілілі в’язні нацизму, лідери багатьох держав, в тому числі й президент України Петро Порошенко, представники численних громадських організацій. Серед запрошених були й учасники цільової групи нашого проекту – голова Української спілки в’язнів – жертв нацизму Маркіян Демидов, ув’язнений в дитячі роки в концтаборі Саласпілс, та член Ради УСВЖН, в минулому – малолітній в’язень концтабору Аушвіц-Біркенау, Анна Стрижкова. Разом з гостями з 42 країн вони взяли участь в урочистих заходах вшанування пам’яті всіх, хто загинув за колючим дротом.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Третього лютого, після повернення з Освенціму, М. Д. Демидов та А. М. Стрижкова разом з іншими членами УСВЖН завітали до столичної гімназії «Київська Русь», де в рамках спільного проекту УСВЖН і Всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» було організовано круглий стіл, присвячений сумним і повчальним подіям 70-річної давнини.
Члени УСВЖН, на долю яких в період Другої світової війни випали нелюдські випробування, поділилися з учнями та педагогами гімназії спогадами про своє важке дитинство, про ті страшні злочини нацистів, свідками яких вони стали під час перебування у фашистській неволі.
М. Д. Демидов розповів також про непростий шлях становлення Української спілки в’язнів – жертв нацизму, про ті упередження, з якими стикалися колишні малолітні в’язні в радянському суспільстві, про те, як відвоювали вони своє право на гідне трактування з боку влади.
— Йшлося про моральну реабілітацію, про те, щоб нас визнали повноцінними громадянами України… Це була боротьба за самоствердження, за те, що ми – нормальні люди, а не шпигуни. Не шпигуємо на користь німців, американців, англійців… Моральний бік справи – це було найболючіше місце, — зазначив Голова УСВЖН.
Про налагоджену систему знищення людей, що діяла в концтаборі Аушвіц-Біркенау і майже не залишала шансів на виживання, юні слухачі довідалися з вуст А. М. Стрижкової.
— Після всього, що там відбулося, вважається, що Аушвіц – це табір світової скорботи, табір, де просто земля кричить: «Ні – фашизму!», — завершила свою розповідь Анна Михайлівна, яка опинилася на цій «фабриці смерті», будучи крихітною дитиною. Однак попри всі випробування долі, вона зуміла вижити, подолати перешкоди і досягти неабияких успіхів у житті, ставши науковцем, кандидатом біологічних наук.
Із зацікавленням вислухали учні також життєві історії Людмили Миколаївни Тарасенко-Залевської, Зої Іванівни Кривич, Галини Миколаївни Мартиш, Олександра Марковича Слєсарєва, сповнені драматизму, тяжких випробувань і повсякденних перемог.
Зосередженість та непідробний інтерес в очах юних слухачів були найбільшим подарунком для ветеранів. Після виступів продовжувалося неформальне спілкування – запитання, відповіді і спогади, спогади…
Людмила Слєсарєва