УСВЖН Новини Роковини Корюківської трагедії

Роковини Корюківської трагедії

1 березня 2017 року члени Української спілки в’язнів — жертв нацизму на чолі  з  її  Головою  М. Д. Демидовим  взяли  участь  у  меморіальному  заході пам’яті корюківчан, які загинули внаслідок жорсткої Корюківської розправи.

У перші дні березня виповнюється 75-річниця масштабної каральної операції часів Другої світової війни, яка у далекому 1943 році забрала життя близько 7 тисяч невинних мирних жителів міста Корюківка Чернігівської області.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Більшість людей, вбитих карателями, були діти — від немовлят  до 16 років, жінки, люди похилого віку.

Знищення фашистськими карателями Корюківки разом з її мирним населенням є однією з найбільших нацистських каральних акцій у Другій світовій війні в Європі.

Для порівняння:   

Українська Корюківка — 1, 2 і 9 березня 1943 року вбито і спалено

                                              близько 7 тисяч осіб;  

Білоруська Хатинь —        22 березня 1943 року знищено 149 осіб;

Чеська Лідіце —                  11 червня 1943 року вбито і знищено в  

                                              концтаборі 320 осіб;

Французька Орадур-сюр-Глан — 10 червня 1944 року знищено 642 особи;

Російська Хацунь на Брянщині — в жовтні 1941 року вбито 318 осіб.

У всіх вище названих населених пунктах, крім Корюківки, створені Меморіальні комплекси пам’яті.

Кількість жертв Корюківської трагедії майже в 47 разів перевищила кількість жертв Білоруської Хатині.

Але, на відміну від Білоруської Хатині, Корюківська трагедія невідома у всьому світі, і навіть не має масштабного розголосу в Україні.

Хвилиною мовчання члени Української спілки в’язнів-жертв нацизму разом із містянами вшанували світлу пам’ять загиблих у березні 1943 року, усіх убитих мирних жителів у роки Другої світової війни.

Голова Чернігівського обласного відділення Української спілки в’язнів-жертв нацизму, член бюро УСВЖН Ніна Володимирівна Зубок прочитала вірш.

Корюковка: боль и память!

Во память всех сожженных сёл и деревень

Скорбящим символом Корюковка с Хатынью встала.

И в этот памятный, святой весенний день

С цветами мы стоим у пьедестала.

И в душах боль, и ненависть в сердцах

За мать скорбящую, отца непокорённого

И деток малых с диким ужасом в глазах,

Расстрелянных и заживо сожжённых.

Прощения не будет Никогда

Тому, кто рушил города,

Тому, кто верой подлости служил,

Деревни заживо спалил.

Будто огненным жаром всё дышит

И мне чудится ужасов Стон…

Будто снова и снова я слышу

Колокольный Корюковки звон…

Это память навеки входит

В обелиски, сердца людей.

Это души, как тени, бродят,

Словно эхо земли моей.

Слышите? Гудят колокола

В Бухенвальде, в Лидице, Корюковке, Хатыни

День и ночь кричит живущим ныне

Что беда с планеты не ушла,

Что фашизм кровавый и жестокость

45-й не унес с земли,

К нам взывают люди, что до срока

В печи крематориев ушли.

И поля Европы удобряли

Пеплом наших братьев по судьбе,

Памятником им колосья стали,

Траурно склонённые к земле.

Из небытия, из тьмы зовущий

К нам их взгляд сегодня обращен

И, как завещание живущим,

Этот вечный колокольный звон.

Но пока дышать и жить мы будем

С нами будет их святой завет.

Наш призыв ко всем достойным людям:

Нет фашизму,

                        Нет фашизму,

                                                  НЕТ!!!

Після цього учасники жалобного мітингу поклали квіти та встановили лампадки біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки німецько-фашистським загарбникам, збудованого на місці наймасовіших страт людей.

Члени Української спілки в’язнів — жертв нацизму на чолі з М.Д.Демидовим також поклали квіти та встановили лампадки на могилах на місці спорудження Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами в урочищі Гай.

На превеликий жаль, на сьогодні Указ Президента України від 22 вересня 2011 року №925/2011 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії», виданий завдяки наполегливості керівництва Української спілки в’язнів жертв нацизму, та розпорядження  Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року №235-р не виконані і не виконуються.

Злочини нацистів проти мирного населення, і в першу чергу слов’ян, в роки Другої світової війни повинні стати для нас, українців, національним символом Скорботи про жертви всіх спалених і знищених населених пунктів України.

Збереження національної пам’яті потрібно в інтересах прогресу нашої держави, як демократичної європейської країни.

Обов’язок жертв нацистських переслідувань, як останніх свідків страхіть Другої світової війни, — передати молоді і всім прийдешнім поколінням, що такі жахливі трагедії в історії людства не повинні повторитися !