УСВЖН Новини 22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

                                                                         «Двадцать второго июня,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

                                                                         Ровно в четыре часа,

                                                                         Киев бомбили, нам об’явили,

                                                                          Что началася война … »

Щорічно 22 червня в Україні проводяться пам’ятні заходи з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день встановлено в Україні з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності.

Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців та став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу, яка забрала життя кожного п’ятого нашого співвітчизника.

Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини.

Війна супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп людей, депортаціями.

Війна з Німеччиною забрала десятки мільйонів людських життів. Жертвами німецьких загарбників ставали не тільки військові, а й жінки, діти, хворі та люди похилого віку. Концентраційні табори, гетто, інші табори примусового тримання, табори для військовополонених стали справжніми конвеєрами смерті.

У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти — сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.

Пам’ять людська ! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої і найжорстокішої  в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на смерть, війни, в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.

Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає менше і менше. Та всі, хто здобув Перемогу, навічно залишається у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з поколінь у покоління.

Ніхто не забутий ! Ніщо не забуто ! Так ми говоримо своїм дітям, онукам. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях.

Ми, жертви нацистських переслідувань, є останніми свідками злочинів тієї війни. І саме наш святий обов’язок — передати молодому поколінню ту пам’ять про страждання народу і його героїзм в часи страшного лихоліття, бо  обов’язок молодого покоління — оберігати спокій і злагоду в нашій суверенній незалежній Україні задля майбутнього народу, задля світлої пам’яті тих,  хто ціною свого життя виборов мир на нашій землі.

Пам’ять про героїв є святим обов’язком кожного українця. Тому слід виховувати підростаюче покоління в дусі патріотизму та героїзму, прищеплювати шанобливе ставлення до героїчного подвигу ветеранів, учасників та свідків війни.

Так мало залишається часу, щоб висловити щирі слова подяки за Перемогу.  Тож не гаймо часу та слів подяки і завжди пам’ятаймо про тих, хто не повернувся з поля бою, захищаючи нашу землю.

Голова громадської організації

«Українська спілка в’язнів-жертв нацизму»,

в’язень концтабору «Саласпілс»,

академік МАНЕБ                                                 Маркіян Демидов